Як фурі, я часто стикаюся з тим, як медіа викривлюють або неправильно трактують різні субкультури. Це не раз зачіпало й мене особисто. Проте останнім часом мені особливо дошкуляє те, як журналісти або користувачі соціальних мереж змальовують квадроберів. Відразу хочеться запитати: чому, коли дитина вирішує вдавати себе за тварину чи наслідувати їхні рухи, це викликає стільки шуму? Адже це ніщо інше, як дитяча гра, подібна до тих, у які ми всі грали в дитинстві. Але, перш ніж заглибитися в цю тему, розберімось, хто ж такі квадробери та чому їх не варто плутати з іншими субкультурами.
Квадробери це ті, хто наслідує рухи тварин і робить це, іноді навіть використовуючи спеціальний реквізит. Засновником субкультури вважається японець Кенічі Іто, який у своїй дитячій історії зіткнувся з глузуванням через зовнішню схожість з мавпою. Проте Іто сприйняв ці глузування не так, як хтось міг би подумати, натомість його це надихнуло вивчати мавп, їхню поведінку та спосіб руху. Це захоплення привело до того, що він почав бігати навкарачки та навіть став рекордсменом.
Чи це було просто бажання повторити за тваринами? Зовсім ні. Його захоплення переросло у цілу фізичну дисципліну, яка тепер відома як «квадробіка» або «квадробінг» (від лат. quattuor — “чотири” та англ. aerobics — “аеробіка”) — комбінація йоги, пілатесу та рухів тварин. Вона почала привертати увагу фітнес-тренерів, особливо в США, і з часом техніка Іто надихнула цілий рух. Однак квадробери, яких ми бачимо сьогодні, це вже не лише про спорт. Молоді люди, особливо підлітки, прийняли цей рух і трансформували його на свій лад — додали більше творчого підходу, гри та самовираження.
Часто квадроберів плутають із фурі або теріантропами, але між цими субкультурами існують суттєві відмінності. Фурі — це ті, хто створює образи антропоморфних тварин (пряма хода, носіння одягу, людська мова і поведінка) і, в основному, наслідує персонажів мультфільмів або вигаданих істот. Це субкультура з яскраво вираженою творчою частиною, що орієнтована на фантазію та художнє вираження. Своєю чергою, теріантропи — це люди, які вірять, що мають душу тварини або що вони пов’язані з якоюсь твариною на духовному рівні. Теріантропія – це зазвичай щось більш сакральне, ніж просто гра.
І тут виникає важливий момент: квадробери не мають цієї духовної частини, як теріантропи, і не фокусуються на фантастичних образах, як фурі. Їхній основний інтерес — це наслідування реальних тварин і занурення в цю роль через рух, поведінку та навіть спеціальний реквізит. Їх не варто плутати з фурі або теріантропами, тому що кожна з цих субкультур має свій унікальний підхід і філософію.
Квадробери як новий тренд серед дітей
Серед дітей та підлітків квадроберство набуває все більшої популярності. І мене не дивує, що це викликає стільки різних емоцій серед батьків і суспільства в цілому. З одного боку, багатьом це здається «дивним» або навіть «небезпечним». Таке часто буває, коли раптово якась тема набуває широкої популярності й люди не зовсім розуміють, як реагувати на новинку. Як це було, наприклад із вейпами, коли люди не були досить упевненими в тому, чи дійсно вони менш шкідливі, а ніж традиційні цигарки. Але якщо поглянути на це з іншого боку, то це нічим не відрізняється від звичайної гри або переодягання в костюми тварин у дитинстві. Хто з нас не бігав у костюмі зайчика чи лисички на шкільному святі? Просто сучасні діти мають доступ до більш просунутого реквізиту і соцмереж, що дозволяє їм виводити свої хобі на новий рівень.
Чому ж діти захоплюються квадроберством? По-перше, це чудовий спосіб виразити себе. Сучасні діти живуть у світі, де їм постійно доводиться відповідати певним стандартам — у школі, вдома, серед друзів. Квадроберство дозволяє їм на деякий час відкинути всі ці обмеження і буквально стати «вільними, як звірі». У цьому є певна форма протесту проти постійного контролю та вимог дорослих. Це також спосіб створити власний світ, де немає жорстких правил і можна бути ким завгодно, навіть твариною.
По-друге, квадроберство активно підтримується соціальними мережами. TikTok, Instagram, YouTube — це платформи, де діти діляться своїми образами, рухами, спілкуються з однодумцями та навіть беруть участь у челенджах. Це створює своєрідне відчуття спільноти, де можна бути собою, знайти друзів і показати свої здібності. Соцмережі не тільки підтримують інтерес до цієї субкультури, але й допомагають її розвивати. І саме тому вона набула такого масштабу.
Чи є тут якісь загрози для дітей? Насправді це питання більше до батьків. Якщо дитина залучена до квадроберства як до гри або способу самовираження, це абсолютно нормально. Погано лише тоді, коли батьки не розуміють своїх дітей, не спілкуються з ними та починають занадто емоційно реагувати на будь-які нові захоплення. Квадробінг, як і будь-яке інше хобі, може бути безпечним і навіть корисним, якщо дитина відчуває підтримку від дорослих.
Чому це звичайне дитяче хобі
Якщо задуматися, то квадробінг це не більше ніж продовження того, чим ми всі займалися в дитинстві. Пам’ятаєте, як усі ми бігали по дворах, уявляючи себе персонажами з казок чи тваринами? У дитинстві це було нормально і навіть заохочувалося дорослими. Але чому зараз, коли діти роблять це за допомогою більш просунутого реквізиту, це викликає такий резонанс? Здається, суспільство трохи забуло, що дитинство — це час для ігор, фантазії та самовираження.
Квадроберство, як і будь-яка інша форма рольових ігор, допомагає дітям розвивати свою уяву. Вони створюють свій світ, де можуть бути ким завгодно, навіть чотириногою істотою. Цей процес розвиває творчість, що є надзвичайно важливою рисою у сучасному світі, де нестандартне мислення стає великою перевагою.
Крім того, квадроберство сприяє розвитку комунікативних навичок. Діти часто збираються разом, створюють свої спільноти, вчаться взаємодіяти, домовлятися та підтримувати один одного. Це важлива соціальна компонента, яка допомагає їм в майбутньому будувати здорові стосунки з оточенням. За допомогою цих ігор діти вчаться виражати себе, свої думки й почуття. Вони не просто граються — вони досліджують себе і світ навколо.
Отже, квадроберство це не щось нове або загрозливе. Це всього лише нова форма дитячих ігор, яка, як і будь-яка гра, допомагає дитині пізнавати світ, розвивати свою уяву та комунікативні навички. Як батьки колись грали у дворі в «козаки-розбійники» або переодягалися в казкових персонажів, так і сучасні діти знаходять своє самовираження через субкультури, які відповідають духу часу.
Відмінність квадроберів від інших субкультур: фурі та теріантропи
Для початку детальніше розберемося, хто такі фурі? Фурі (Furry) — це люди, які створюють та виражають антропоморфних тварин (Антропоморфна тварина — це вигаданий персонаж, що поєднує в собі риси як тварини, так і людини). Такі істоти можуть мати тіло або зовнішність тварин, але з людськими якостями: здатність ходити на двох ногах, говорити, мислити, проявляти емоції, використовувати предмети, носити одяг тощо. Фурі-ком’юніті фокусується на творчості: це може бути малювання, створення костюмів (фурс’ютів), розробка персонажів або написання історій. Це важливо — фурі не наслідують реальних тварин, як це роблять квадробери. Для фурі процес самовираження за допомогою створення своїх персонажів та костюмів є одним із найважливіших аспектів культури.
А що ж теріантропи?
Теріантропи — це люди, які вірять, що мають або можуть мати зв’язок із твариною на глибокому, духовному рівні. Вони відчувають себе близькими до певної тварини та вважають, що ця тварина є частиною їхньої особистості. Вони кардинально відрізняються від квадроберів та фурі. Теріантропія має глибший сенс і пов’язана з ідеєю духовної трансформації або поєднання з тваринним світом.
Якщо фурі більше орієнтовані на творчість і вигаданих персонажів, а теріани на духовну єдність із тваринами, то квадробери фокусуються на фізичних аспектах наслідування тварин. Це рольова гра, яка, по суті, не має духовного або художнього підтексту. Вони намагаються відтворити поведінку реальних тварин, часто використовуючи тематичний реквізит (маски, хвостики), але не додають до цього глибшого змісту і не асоціюють себе по справжньому із тваринами.
Це важливо розуміти, щоб не плутати всі ці субкультури. Кожна з них має свої унікальні аспекти та цілі. Фурі створюють ідеалізовані версії тварин у своїй уяві, теріантропи шукають духовний зв’язок із природою, а квадробери просто грають у гру, наслідуючи рухи реальних тварин.
Чому батьки повинні підтримувати дітей, а не забороняти?
Одним із ключових аспектів гармонійного розвитку дітей є підтримка їхніх інтересів і захоплень. Незалежно від того, наскільки незвичним може здаватися хобі, роль батьків полягає в тому, щоб створювати середовище, де дитина може безпечно та вільно виражати себе. Батьки часто забувають, що їхні власні інтереси в дитинстві теж могли здаватися дивними для дорослих, і замість того, щоб обмежувати або забороняти, потрібно зрозуміти та підтримати.
Ми, як дорослі, часто маємо вузький погляд на світ через призму стереотипів або соціальних норм, які були сформовані в нашому власному житті. Але світ змінюється, і з кожним поколінням виникають нові захоплення та способи самовираження. Те, що для нас може виглядати незвично або навіть дивно, для дитини є способом пізнавати себе та світ навколо. Якщо хобі вашої дитини здається незвичним, варто спробувати подивитися на нього очима дитини. Це допоможе зрозуміти, що за цими іграми ховається не просто забавка, а важливий етап формування особистості.
Відповідальність батьків за поведінку дітей
Зараз часто можна почути тривожні заяви від батьків, що субкультури, такі як квадробери чи фурі, формують агресивну або небезпечну поведінку дітей. Але тут важливо розуміти, що агресія чи асоціальна поведінка виникають не через субкультури або хобі, а через відсутність належної комунікації між дітьми та їхніми батьками.
Субкультури, такі як квадробери, фурі чи інші, не є джерелом поганої поведінки. Це просто спосіб самовираження. Якщо дитина поводиться агресивно або неконтрольовано, причина не в тому, що вона «наслідує тварин», а, можливо, у тому, що їй бракує розуміння або підтримки з боку батьків. Агресія часто виникає як відповідь на нерозуміння, внутрішній дискомфорт або відчуття ізоляції.
Батьки грають ключову роль у формуванні поведінки своїх дітей. Спілкування і взаєморозуміння — це основа здорових відносин. Якщо дитина захоплюється квадроберством, це не повинно викликати страх або відчуження. Навпаки, це може стати чудовою нагодою для батьків дізнатися більше про інтереси своїх дітей, взяти участь у їхньому захопленні, обговорити їхні почуття і думки. Чим краще батьки розумітимуть, чим живуть їхні діти, тим менше шансів, що виникнуть серйозні проблеми у майбутньому.
Головна порада батькам — не боятися того, що нові субкультури стають частиною дитячого життя. Замість того щоб відразу забороняти, важливо спробувати зрозуміти, чим вони приваблюють дітей, і підтримати їхні інтереси. І, звісно ж, слід пам’ятати, що поведінка дитини завжди є відображенням сімейного середовища та якості комунікації всередині сім’ї.
Роль медіа та TikTok-психологів у формуванні негативних стереотипів
Сучасні медіа та соціальні мережі мають величезний вплив на формування нашого світогляду та ставлення до різних соціальних явищ. Вони можуть як створювати позитивний образ чогось, так і викликати хвилю негативу та нерозуміння. Особливо це стосується нових субкультур, як-от квадробери. Часто журналісти та блогери шукають сенсації, замість того щоб об’єктивно висвітлювати реальність.
Окремо варто згадати TikTok-психологів, які нерідко з’являються на перших сторінках популярних соціальних мереж із “фаховими” порадами, які базуються на поверхневому розумінні питання. Такі відео можуть швидко стати вірусними та викликати паніку серед батьків. Вони описують субкультури на кшталт квадроберів як щось небезпечне, дивне або навіть шкідливе для розвитку дитини, хоча в більшості випадків це лише нова форма творчого самовираження та гри.
Але найбільш прикро, що наші українські медіа часто повторюють ті самі меседжі, які транслюються на росії, де будь-яке нове явище або субкультура одразу оголошуються загрозою для “традиційних цінностей” і йде під заборону. Замість того, щоб розбиратися в нових тенденціях і культурних явищах самостійно, наші журналісти часто беруть готові шаблони з російських джерел. Це стало особливо помітно, коли наші новинні канали почали публікувати новини про “небезпеку” фурі, не заглиблюючись у суть питання і лише перекладаючи тексти з інших джерел. Риторика практично слово в слово повторює ту, що можна почути з пропагандистських каналів країни-агресора.
Тому моя порада для батьків: не дозволяйте медіа та TikTok-психологам формувати вашу думку про субкультури. Спілкуйтеся з дітьми, дізнавайтеся, що їм цікаво, підтримуйте їх у їхніх хобі. Ваші власні спостереження і здоровий глузд значно важливіші за будь-який «експертний» коментар з телевізора.
Якщо узагальнити усе вище сказане, то можна зробити висновок, що квадробери це субкультура, яка прагне до наслідування реальних тварин і їх поведінки, максимально занурюючись у природні інстинкти та рухи, на відміну від фурі, які створюють вигаданих антропоморфних персонажів і виражають себе через творчість.
Подяка «Телебаченню Торонто»
На завершення, хочу окремо відзначити роботу команди «Телебачення Торонто». Вони завжди вміють подати матеріал з гумором, але водночас без спотворень чи зайвих сенсацій. Їхній випуск про квадроберів я переглянув із задоволенням і раджу подивитися тим, хто хоче розібратися в темі без зайвих стереотипів. Це чудовий приклад якісного контенту, який допомагає зрозуміти нові явища об’єктивно і спокійно.
